Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства». Домашнє насильство: міфи та правда
Домашнє насильство: міфи та правда
У рамках третього дня акції «16 днів проти насильства» важливо розвінчати найпоширеніші міфи, які десятиліттями заважають людям звертатися по допомогу та визнавати насильство проблемою. Неправдиві уявлення формують толерантність до жорстокої поведінки й виправдовують кривдників, тому сьогодні ми говоримо про міфи та реальність.
Міф 1. “Це сімейна справа — ніхто не має втручатися”
Правда: Насильство — це злочин і порушення прав людини.
Держава зобов’язана захищати кожного, незалежно від того, де відбувається насильство — вдома, на вулиці чи на роботі.
Міф 2. “Б’є — значить любить”
Правда: Насильство не має нічого спільного з любов’ю.
Це спосіб контролю, приниження та домінування. Нормальні стосунки будуються на повазі, а не на страху.
Міф 3. “Якщо людина не йде від кривдника, значить її все влаштовує”
Правда: Причини залишатися складні та багаторівневі — страх, фінансова залежність, діти, сором, відсутність підтримки, погрози.
Багато постраждалих не йдуть не тому, що їм “нормально”, а тому що вони не можуть.
Міф 4. “Насильство буває лише в асоціальних сім’ях”
Правда: Насильство не обирає соціальний статус.
Воно трапляється у будь-яких сім’ях — освічених, забезпечених, публічних.
Міф 5. “Це вона/він сам(а) винен(на): спровокував(ла)”
Правда: Винний завжди кривдник.
Провину намагаються перекласти на жертву, щоб виправдати насильство.
Жодні слова, дії чи емоції не дають права принижувати чи завдавати шкоди іншій людині.
Міф 6. “Насильство не таке страшне, якщо немає синців"
Правда: Психологічне насильство не менш травматичне за фізичне.
Приниження, страх, контроль можуть завдати довготривалої шкоди та спричинити емоційні й психічні розлади.
Висновок
Розвінчання міфів — важливий крок до того, щоб суспільство перестало виправдовувати насильство. Коли ми називаємо речі своїми іменами, ми відкриваємо шлях до допомоги, підтримки та зміни.
